Вбиті росією
Логачов Анатолій Олексійович
Постійні обстріли Великобурлуцької громади російськими військами щодня приносять руйнування, біль і людські втрати. Найстрашніше у цій війні – це загибель мирних людей, чиї життя були сповнені праці, любові до родини та рідної землі. Кожна така втрата – непоправний біль для близьких і всієї громади.
8 травня, у перший день оголошеного росією так званого «перемир’я», внаслідок влучання ворожого БпЛА у приватний будинок по вулиці Центральній у селищі Садовод Катеринівського старостату загинув 62-річний Логачов Анатолій Олексійович – люблячий чоловік, турботливий батько, найдорожчий дідусь, щира і добра людина.
Анатолій Олексійович народився 31 травня 1963 року в селі Канівцеве Великобурлуцкого району. Там минули його дитячі роки. Спочатку навчався у Шипуватській середній школі. Після переїзду родини до радгоспу «Андріївський», продовжив навчання в Андріївській восьмирічній школі, де закінчив 7 і 8 класи. Повну середню освіту здобув у Шипуватській середній школі. У 1980 році вступив до Харківського державного педагогічного інституту ім. Г. С. Сковороди на факультет фізичного виховання.
Свій трудовий педагогічний шлях Анатолій розпочав учителем фізичної культури в Андріївській восьмирічній школі. Він щиро любив дітей, дбав про їхній фізичний розвиток, умів підтримати й заохотити кожного учня.
У серпні 1990 року він обрав інший професійний шлях, але й надалі залишався відданим служінню людям. У Великобурлуцькому районному відділі ГУМВС України в Харківській області працював інспектором у справах неповнолітніх, згодом - оперативним черговим, певний час був начальником чергової служби райвідділу міліції.
Колеги та друзі згадують Анатолія Логачова як відповідального, чесного, порядного і врівноваженого чоловіка, який сумлінно та бездоганно виконував свою роботу та завжди залишався людяним. У жовтні 2010 року майор міліції Анатолій Олексійович Логачов вийшов на пенсію за вислугою років.
«Він був надзвичайно щирою і доброзичливою людиною. Навіть на пенсії залишався завжди непосидючим – з ранку й до вечора постійно щось робив. До односельців ставився з повагою, ніколи нікому не сказав злого слова», - згадує дружина Валентина.
Для рідних Анатолій Олексійович був надійною опорою, турботливим чоловіком, люблячим батьком і найкращим дідусем для трьох онучок, яких обожнював. Родина була його найбільшою цінністю і сенсом життя.
Великобурлуцька селищна військова адміністрація, Великобурлуцька селищна рада, громада глибоко сумують з приводу трагічної загибелі Анатолія Олексійовича Логачова та висловлюють щирі співчуття рідним та близьким з приводу непоправної втрати. За кожен злочин проти наших людей держава-агресор має понести справедливу відповідальність. Світла пам’ять про Анатолія Олексійовича Логачова назавжди залишиться в серцях тих, хто його знав і поважав.
Вічна пам’ять!
