Ветеран російсько-української війни Валерій Кузніченко – серед учасників «Ігор Героїв»
17 травня 2026 року у Харкові відбулися двадцять другі Всеукраїнські «Ігри Героїв» – національні спортивні змагання для ветеранів, військовослужбовців, правоохоронців та інших учасників бойових дій, які отримали поранення, травми або захворювання під час захисту України. Основна мета змагань – підтримка та реабілітація ветеранів через спорт.
Попри пережиті випробування, 35 учасників демонстрували незламність, силу духу та справжню волю до перемоги доводячи: жодне поранення не здатне зламати тих, хто боровся за Україну.
Спортсмени, серед яких ветерани з Київщини, Львівщини, Чернігівщини, Одещини, Харківщини та інших регіонів держави, змагалися в дисциплінах адаптивного функціонального багатоборства. Турнір проходив за категоріями: «Змішана група», «Атлети з ампутацією нижньої кінцівки вище коліна», «Атлети з ампутацією верхньої кінцівки», «Атлети з ампутацією нижньої кінцівки нижче коліна», «Професіонали».
Також відбувся показовий тренувальний комплекс «Перший крок», в якому свої сили випробовували ветерани і ветеранки з громад Харківської області.
Великобурлуцьку громаду представляв 51-річний ветеран російсько-української війни Валерій Кузніченко.
Валерій став до строю у 2014 році, коли росія лише розпалювала війну на сході України. 30 серпня він добровільно взяв до рук зброю, аби зло не поширилося країною та не торкнулося його родини. Молодший сержант, заступник командира мінометного взводу та командир мінометного розрахунку 3 механізованого батальйону 92-ї ОМБр з жовтня 2014 року безпосередньо виконував бойові завдання в районі проведення АТО в секторі «А» – поблизу міста Щастя Луганської області.
1 січня 2015 року, перебуваючи на військово-опорному пункті біля селища Старий Айдар Луганської області, військовослужбовець потрапив під мінометний обстріл та отримав тяжкі мінно-вибухове поранення: осколкове проникаюче поранення грудної клітки та внутрішніх органів, численні ураження, перелом правого стегна, поранення легень і втрату правої верхньої кінцівки. Протягом п’яти днів медики Щастя, Старобельська, Сватовська, Харкова боролися за його життя. Потім Валерія направили до Київського клінічного військового госпіталю. Лише за місяць він переніс понад 30 операцій. Поруч увесь час була дружина, яка підтримувала його на найважчому шляху боротьби.
18 листопада 2015 року госпітальна військово-лікарська комісія визнала його непридатним до військової служби з виключенням з військового обліку. Розпочався тривалий шлях реабілітації. Значну підтримку надавали волонтери, запрошуючи Валерія для відновлення до країн Європи. Важливою частиною відновлення став адаптивний спорт.
Вперше до «Ігор Героїв» Валерій долучився у 2016 році - спочатку як глядач, але того ж дня став учасником. Згодом кілька років поспіль випробовував себе у Всеукраїнських змаганнях «Сила нації», які проходили в Харкові, Полтаві, Маріуполі та Сумах. Їхня головна мета – фізична та психологічна реабілітація ветеранів через спорт, підтримка побратимства та повернення до активного життя.
У лютому 2020 року українському захиснику встановили безстрокову групу інвалідності. Проте навіть це не завадило йому знову стати на захист держави після повномасштабного вторгення, коли російські війська перетнули кордон рідного краю. Уже вранці 24 лютого 2022 року Валерій разом із побратимами прибув до пункту комплектації та повернувся до лав 92-ї бригади.
Попри протезовану праву руку, він знову міцно тримав міномет, навчав новобранців і разом із побратимами брав участь у визволенні рідної Великобурлуцької громади та населених пунктів Харківщини й Луганщини.
У період з 24 лютого 2022 до 23 січня 2023 року Валерій Кузніченко виконував бойові завдання у районах Коробочкине, Стара Гнилиця, Ртищівка, Гракове Чугуївського району, Куп’янськ, Стельмахівка Сватівського району Луганської області та інших населених пунктах, де тривали бойові дії.
За мужність, відданість військовій присязі та захист України Валерій Кузніченко нагороджений відзнаками: «За оборону Щастя», «Захисник України», «Учасник АТО», має статус учасника бойових дій, відзначений нагородою «Хрест сім’ї Мазепи», почесною відзнакою 92-ї ОМБр «Відвага і честь», церковною нагородою за служіння Україні та українському народові, нагрудним знаком 92-ї ОМБр та відзнакою «Ветеран військової служби».
Нині ветеран російсько-української війни продовжує нести службу в тиловій структурі. Через десять років після першої участі він знову отримав запрошення на «Ігри Героїв» та не зважаючи на складну хронічну хворобу, продемонстрував гідний результат.
Учасник змагань Валерій Кузніченко подякував головному тренеру, суддям, ведучим та начальнику Харківської обласної військової адміністрації Олег Синєгубов за підтримку та можливість провести «Ігри Героїв» у місті-герої Харкові.
– Свою участь у «Іграх Героїв» я присвятив своїй дружині, своїй Берегині Наталочці, якої вже 11 місяців немає поруч із нами. Вірю, що вона, як янгол-охоронець, береже нашу родину з небес.
Щиро дякую організаторам, які запросили мене на ігри, і всім, хто підтримував мене під час змагань. Для мене це було надзвичайно важливо. Разом – ми сила! Собі честь. Україні Слава!
Своїм прикладом Валерій Кузніченко вкотре довів: справжня сила – це не лише фізична витривалість, а й незламність духу, віра в життя та здатність перемагати власний біль.
