Старший солдат Олександр Наливайко: навічно в строю
Все більше наших захисників – великобурлучан стає до вічного строю ангелів-охоронців. Все більше болю і горя приносить у родини наших земляків війна, безпідставно розв’язана росією. Молоді, дужі хлопці, які стали на захист рідного краю від одвічного ворога, повертаються додому назавжди.
24 листопада 2025 року в рідне село Лебедівка Великобурлуцької громади на щиті повернувся старший солдат 141-ї окремої механізованої бригади Олександр Наливайко. Із 30 років життя – 11 пройшов у берцях дорогами російсько-української війни. У пам’яті батьків, рідних, вчителів Площанського загальноосвітнього закладу він залишився жвавим хлопчиком з великими, розумними очима, чудовою пам’яттю, щиро захопленим спортом.
У 2012 році, після закінчення 10 класу школи, Олександр вступив до Харківського профтехучилища на спеціальність електрозварювальника. Але працювати за професією йому так і не випало. Подальший шлях визначила строкова служба. Перший контракт солдат Олександр Наливайко підписав через кілька місяців з підрозділом зенітних ракетних військ Повітряних Сил, що дислокувалися в центральній Україні. Невдовзі перевівся до радіотехнічної бригади на Харківщині, а у 2014 році військовослужбовець Збройних Сил України став захисником.
У складі 72-ї ОМБр «Чорних запорожців» постійно був на передньому краї. Брав участь у боях за Авдіївську промзону. Коли у 2017-му бригаду вивели з району бойових дій, воїн залишив військо – вирішив спробувати себе у цивільному житті. Але без бойової родини протримався лише два місяці. І знову – черговий контракт.
Старший стрілець-гранатометник взводу розпочав службу у в/ч А 0501 на посаді кулеметника механізованого відділення механізованого взводу, механізованої роти 92 ОМБр. Знайома небезпечна локація – Донецький напрямок, Авдіївка. Разом з побратимами тримав оборону неподалік шахти Бутівка. За ними було місто – відступати нікуди, та вони й не збирались.
«Ми добре окопались, тримаємо зброю завжди напоготові, настрій бойовий. Якщо і будемо куди рухатись, то тільки вперед. А поки що пильнуємо ворожі ДРГ», – цитував Олександра Наливайка канал #операція _ОС, розповідаючи про Героїв з «нуля». Інтерв’ю боєць давав після повернення на передові позиції зі шпиталю, де лікувався і проходив реабілітацію після осколкового поранення.
Олександр мав позивний «Бетмен», і як однойменний супергерой, продовжував вперто боротися зі злом. Не маючи надприродних сил, використовував інтелект, силу, бойові навички та технології.
Командування оперативно-тактичного угрупування «Донецьк» неодноразово відзначало старшого солдата за старанність, розумну ініціативу, сумлінне виконання службових обов’язків та високий професіоналізм, проявлені під час виконання бойових завдань в зоні проведення АТО на території Донецької та Луганської областей.
Олександр Наливайко був нагороджений відзнакою Президента України «За участь в Антитерористичній операції» (листопад 2016 року); медаллю «Захиснику Вітчизни» ( жовтень 2018-го); медаллю «Івана Сірка» – за сумлінну службу, високі показники в бойовій та індивідуальній підготовці, проявлені при проходженні навчання за стандартами НАТО в Міжнародному центрі Миротворчості та Безпеки, та з нагоди Дня Збройних Сил України (грудень 2018 року); пам’ятною медаллю «100 років 92-й окремій механізованій бригаді».
Як командир відділення – командир машини 3 механізованого відділення 1 механізованого взводу 3 механізованої роти 1 механізованого батальйону Олександр був вимогливий до себе та підлеглих, проявляв чуйність та турботу до особового складу. Тактовний і врівноважений мав високий рівень мотивації до військової служби та професійного самовдосконалення.
За словами мами захисника, війна не змогла змінити сина. Її хлопчик лише подорослішав, знав вагу словам і власним діям. Учасник АТО та ООС хоробро і мужньо стояв на захисті Української землі від російських окупантів. Рідним здавалося, що одне з численних контузій або поранень поставить крапку у його військовому житті за контрактом, яке тривало з 10 жовтня 2013 року по 23 лютого 2021-го, коли він був звільнений у запас у зв’язку із закінченням контракту. Але ні. Він рвався до хлопців. Планував підписати контракт із 93-ю, однак повномасштабне вторгнення ворога тепер вже до його рідного краю повернуло старшого солдата у стрій випробуваної вогнем, славетної 92-ї.
Олександр Наливайко брав участь у Харківській визвольній операції у жовтні 2022 року – зачищав від російських зайд Куп’янськ. А згодом повернувся у пекло Донецького напрямку. За стійкість і мужність у червні 2022 року отримав відзнаку Президента України – медаль «За військову службу Україні».
У 2023-му під час виконання бойового завдання біля Стельмахівки Луганської області бійцю розтрощило руку. Старший солдат був списаний із лав Збройних Сил України. Рука загоїлась – і Олександр потай від рідних почав наполегливо шукати бригаду для продовження служби. Нею стала 93-тя окрема механізована бригада «Холодний Яр». Дружківка, Донецька область. Наприкінці року разом із побратимами потрапив під обстріл БПЛА, довго лікувався. Та війна продовжувала жити в ньому, а він – у війні.
141-ша ОМБр. Досвідчений воїн, який стояв на захисті рідної землі від початку російсько-української війни на сході країни, відзначав динаміку і зміну технологій збройного протистояння. Дитячі комп’ютерні ігри ожили в реальності. Безпілотні літальні апарати заполонили небо, несучи смерть і розруху, - і це він випробував на собі. За період служби боєць освоїв низку важливих військових спеціальностей, опанував і професію оператора БПЛА.
Олександр завжди відчував підтримку рідних, яка надихала і додавала сил. Якщо не міг сам вийти на зв’язок, просив побратимів – щоб не хвилювалися, давав про себе знати.
13 листопада 2025 року він також вийшов на зв’язок із сестрою, яку безмежно любив, як і брата, племінницю, батьків, донечку. То була остання розмова. Старший солдат Олександр Наливайко загинув на Синельниківському напрямку на Дніпропетровщині при виконанні бойового завдання. Впертий, нескорений, професійний воїн, який не бачив себе поза професією захищати Вітчизну, став у небесний стрій. Невимовна, болюча втрата для родини, гірка – для громади.
Великобурлуцька селищна військова адміністрація, Великобурлуцька селищна рада висловлюють щирі співчуття рідним і близьким Захисника Олександра Наливайка. Низько схиляємо голову перед пам’яттю Героя, який віддав своє життя за Україну, за кожного з нас.
