Шановні жителі Великобурлуцької селищної територіальної громади!
10 вересня виповнюється три роки відтоді, як у ході блискавичної Харківської операції було звільнено Великий Бурлук та населені пункти нашої громади. Українські воїни повернули на рідну землю волю та синьо-жовтий прапор. Миті тієї зустрічі залишаться в пам’яті назавжди!
199 днів окупації. Від першого дня повномасштабного вторгнення, коли ворожа техніка з літерами «Z» нескінченним брудним потоком сунула затишними вулицями, російські загарбники почали насаджувати свої правила та нав’язувати «рускій мір». Люди громади опинилися під тиском страху, невизначеності й російської пропаганди. Саме тоді ми по-справжньому усвідомили справжню ціну свободи.
Під дулами ворожих автоматів представники Великобурлуцької селищної ради забезпечували населення хлібом, а люди, ризикуючи життям, ночами займали черги, щоб отримати найнеобхідніше. Місцева влада домовлялася з аграріями громади про постачання продуктів харчування. Усі пам’ятають, як для російського телебачення окупанти роздавали гуманітарну допомогу, намагаючись приховати свої загарбницькі цілі.
Незгодних із «новим режимом» кидали до підвалів поліцейського відділку чи агрегатного заводу у Вовчанську. Перевірки, тиск і нахабність загарбників зростали щодня. Вони були переконані, що прийшли сюди назавжди. Але великобурлучани стали свідками ганебної втечі так званої «другої армії світу», яка стрімко залишала українську землю під натиском славетної 92-ї окремої механізованої бригади імені кошового отамана Івана Сірка та інших підрозділів.
За рішенням Президента України у звільнених громадах Харківщини, зокрема й у Великобурлуцькій, були створені військові адміністрації. Почалося відновлення електропостачання, мобільного зв’язку, логістики, банківських і соціальних послуг. Люди знову надихалися свободою.
Та коли поруч ворог, про спокійне життя не йдеться. Уже третій рік поспіль наша громада живе й працює під обстрілами. Російська терористична армія, порушуючи всі міжнародні закони та правила ведення війни, цілеспрямовано руйнує інфраструктуру, знищує освітні й культурні заклади, установи, житлові будинки, убиває мирних жителів. Однак люди вперто тримаються своєї землі й вірять у Перемогу України.
Дорогі земляки!
Шлях до переможного миру важкий, але ми гідно маємо його пройти – підтримуючи один одного, допомагаючи нашим захисникам і будуючи плани на майбутнє.
Бажаю всій громаді незламної віри й сталевої витримки. Хай пам’ять про минулі випробування загартовує нас, а мир, розвиток і добробут стануть надійною основою для життя майбутніх поколінь.
Нехай кожен із нас ще раз відчує ту неймовірну радість і гордість, які переповнювали серця 11 вересня 2022 року.
Робімо все, аби ворог ніколи більше не панував на нашій землі!
Разом – переможемо!
Слава Україні!
З повагою Віктор Терещенко,
начальник Великобурлуцької селищної військової адміністрації.
