Сьогодні повертається додому на щиті 29-річний Артем Сорокін – старший матрос, військовослужбовець Збройних Сил України
Артем загинув 27 серпня 2024 року під час виконання бойового завдання на території Херсонської територіальної громади, на лівому березі Дніпра.
Небо забрало ще одного сина…
Артем Сергійович Сорокін народився 16 квітня 1995 року. Його дитинство та юність минули у селі Плоске Великобурлуцької громади. Середню освіту здобував у Площанській школі. Вчився добре. Постійно брав участь у районних та обласних олімпіадах. Після закінчення закладу, у 2013 році, був призваний на строкову службу, яку ніс на Київщині. Військова справа припала активному, працьовитому, дисциплінованому хлопцеві до душі. Артем підписав контракт зі Збройними Силами і продовжив службу у Кіровоградській області. Тут знайшов і свою долю, одружився.
У 2017 році, після 2,5 років служби за контрактом, був звільнений та поставлений у резерв. Життя набуло цивільного характеру і Артем присвятив себе родині, працював, вступив до заочного відділення Центральноукраїнського державного університету імені Володимира Винниченка (м. Кропивницький), на факультет фізичного виховання. Часто навідував маму, допомагав по господарству, був безвідмовним і до прохань односельців.
З початком повномасштабного вторгнення російської федерації на територію Української держави, 18 березня 2022 року Артем Сорокін став на захист рідної землі. За період служби старший матрос – учасник бойових дій був нагороджений почесним нагрудним знаком командира 124 бригади територіальної оборони, Грамотами за особисту хоробрість, старанність, розумну ініціативу, активну громадську позицію та високий вклад у спільну боротьбу зі злочинною агресією російської федерації.
Якими б дорогами війни він не йшов, які б завдання не виконував, щодня телефонував матусі, не було змоги – ставив плюс, даючи знати, що в нього все добре. 27 серпня, перед висадкою на «пекельний» острів, теж передзвонив, а близько півночі бійці потрапили під ворожий обстріл. І лише зараз побратими знайшли змогу повернути тіло Артема до рідного Великобурлуцького краю.
Його загибель – це величезна втрата, але його життя – це приклад, якого нам варто триматися.
Великобурлуцька селищна військова адміністрація та Великобурлуцька селищна рада доземно вклоняються мамі, яка виховала Героя, та висловлюють щирі співчуття рідним захисника. Світла пам’ять Артемові! Вічна Слава за його любов, за жертву, за життя і новий день!
У Артема Сорокіна залишилися мама, брат, дружина і дві маленькі донечки – семи та трьох років.
