Природа у вогні. Чому не можна спалювати траву
Шкода від спалювання листя і сухої трави — різностороння і має негативні наслідки як для здоров'я людини, так і для природи. При згорянні однієї тонни рослинних залишків у повітря вивільняється близько 9 кг мікрочастинок диму. До їх складу входять пил, окиси азоту, чадний газ, важкі метали і низка канцерогенних сполук. Наприклад, у тліючих без доступу кисню листі та траві виділяється бензопірен, що здатен викликати у людини онкологічні захворювання. З димом у повітря також вивільняються діоксини — одні з найотруйніших для людини речовин.
Таким чином, ті, хто заявляє, що спалювання трави необхідне, помиляються самі і вводять в оману інших. Крім того, небезпека полягає і у провокуванні лісових пожеж і руйнуванні екосистеми. Часто полум’я перекидається на території з полів, де місцеві мешканці палять старе листя та суху траву.
Під час палів вже починають проростати трави та квіти, хоча цього можна не помітити неозброєним оком. Так само і кущі розпочинають свій активний вегетативний період (тобто ростуть).Після них виживає і першою починає проростати найбільш стійка та невибаглива трава, часто це бур'янові трави, що не дають далі рости іншим рослинам.
У результаті випалювання сухої трави бідніє видовий склад лучної рослинності і тваринного світу. Скрізь, де пройшов вогонь, вже не буде колишнього різнотрав'я. Як зазначено вище — бур'яни “захоплять” звільнену територію.
Гине багато комах, їхні личинки, лялечки. У вогні горять всі живі істоти — сонечка, туруни, дощові черв'яки та інші комахи. Знищуються, комахи, що беруть участь у процесі формування ґрунту. Для дощових черв'яків зайвої сухої трави не буває: вони дуже швидко переробляють її, перетворюючи у найцінніше добриво — гумус, і водночас роблять ґрунт пухким, живим. Суха торішня трава — не сміття, а їжа, житло, притулок, необхідні умови для життя, створені самою природою для тварин та комах.
Випалювання сухого травостою є причиною загибелі кладок і місць гніздування птахів.
У вогні можуть загинути і постраждати звірі, плазуни, земноводні: особливо новонароджені зайчата, їжаки, жаби. При сильній трав'яній пожежі гинуть практично всі тварини, що живуть в сухій траві або на поверхні ґрунту. Хтось згорає, хтось задихається в диму. На згарищах дуже часто знаходяться згорілі пташині гнізда зі слідами яєць, обгорілих равликів, гризунів, дрібних ссавців.
Коли гинуть одна або багато ланок екосистеми, стан довкілля може незворотньо змінитися в гіршу сторону. Кожен звір, кожен жучок, метелик, жаба, кожна травинка і кожна квіточка є єдиним цілим у природі, у біологічній ланці. Наприклад, у 10 см верхнього шару ґрунту міститься близько 90% розмаїття флори і фауни лучних екосистем, часто невидимого різноманіття, але дуже важливої ланки екосистеми.
Трав'яні пожежі є значним джерелом викидів в атмосферу вуглекислого газу. У природних умовах, коли суха трава не горить взагалі або горить вкрай рідко, наприклад, у результаті попадання блискавок під час сухих гроз — органічна речовина відмерлих рослин або їх частин накопичується на поверхні ґрунту. Так все це проходить складний цикл перетворень, часткового розкладання, перемішування з верхніми шарами мінерального ґрунту (за рахунок діяльності численних ґрунтових тварин), і поступово перетворюється в стійкі органічні сполуки ґрунту, звичайно, з деякими втратами загальної маси. Якщо ж пожежі виникають надто часто, то в атмосферу виділяється вуглекислий газ — не тільки внаслідок згорання свіжої сухої трави, але і через часткове вигорання історично накопиченої в ґрунті мертвої органічної речовини. Це призводить до несприятливих змін і більш різких коливань клімату нашої планети.
На місці підпалу нормальне життя рослин і комах відновлюється лише через 5-6 років, але дуже часто не відновлюється ніколи.
З огляду на викладене громадянам слід замислитись, чи варто випалювати суху траву, бур’ян, листя при наведенні ладу біля своїх садиб, на городах, прибудинкових територіях, перетворюючи родючі землі навколо нас на попелище, додаючи роботи пожежним, наносячи шкоду екології, здоров’ю собі та оточуючим, своїм нащадкам.
