Обірвалося життя старшого солдата, кулеметника 24-окремого штурмового батальйону «Айдар» Валерія Шульжука
Шульжук Валерій Олександрович 8.10.1985 – 8.06.2025
Валерій народився в селі Шипувате на Великобурлуччині. Закінчив 9 класів місцевої школи і, не визначившись з подальшим здобуттям професії, поїхав до рідні у Чернівецьку область. Працював на станції технічного обслуговування автомобілів, яку вони утримували, і здобув відповідний досвід. Згодом повернувся до Шипуватого. Дізнавшись про його набуте вміння, до Валерія почали звертатися водії за допомогою в ремонті авто. Він був безвідмовним.
Період окупації села сприйняв болісно. В душі вирував нестримний спротив і з’явилося виважене рішення: після звільнення населеного пункту піде до війська. Слів Валерій на вітер не кидав. Не стримала чоловіка і відсутність будь-якого досвіду у військовій справі – хто хоче, той навчиться.
Про те, що він разом із чоловіком старшої сестри побували у ТЦК і добровільно, одними з перших в селі, долучилися до захисників України, родина дізналася пізніше.
Особисті якості, наполегливість і цілеспрямованість, а також досконале володіння кулеметом привели солдата Валерія Шульжука після навчального центру до військової частини 3488 24-окремого штурмового батальйону «Айдар», загартованого в боях з 2014 року. Міцно стискаючи в руках зброю, наш земляк нищив ворога на Донеччині – Часів Яр, Костянтинівка, Покровськ. Воїн ніколи не здавався. Виконавши поставлене завдання, вмів вивести побратимів із ворожої пастки. Переживши контузії і поранення, знову ставав у стрій на боротьбу з ворогом, щоразу вперто повторюючи, як мантру: «Я виживу! Я прорвусь!».
За мужність і відвагу, самовіддані дії, виявлені у захисті державних інтересів України, зразкове виконання службового обов’язку Валерій Шульжук на позивний «Шульц» був нагороджений медаллю «За військову службу Україні».
Вмотивований захисник продовжив вдосконалювати своє вміння. Пройшовши вишкіл, оволодів навичками високої точності стрільби – став снайпером. На меті мав стояти до останнього дня неспровокованої війни, яку веде росія проти українців, і здобути Перемогу. Він не поступався своїм принципам, а діяв за покликом душі.
Останній раз Валерій виходив на зв’язок з рідними 12 травня 2025 року. Страшна звістка про його смерть приголомшила і накрила чорним крилом непоправного горя маму, старшу сестру, з якою були одним цілим, та її родину, трьох синів, для яких був взірцем мужності.
Учасника бойових дій Валерія Шульжука, який два роки боронив Україну, поховали в місті Заставне Чернівецької області – на батьківщині мами. Громада віддала гідну шану сміливому Воїну-великобурлучанину, серце якого зупинилося 8 червня 2025 року.
Великобурлуцька селищна військова адміністрація та Великобурлуцька селищна рада висловлюють щирі співчуття рідним та близьким Захисника України Валерія Шульжука, який до кінця виконав свій службовий обов’язок. Пам’ять про нього вічно житиме в серцях вдячних земляків.
